Усі записи, 24.05.2024

Який камін краще вибрати — газовий чи на дровах?

Один з критеріїв вибору каміна для будинку чи дачі — вид палива. Для організації опалення встановлюють пристрої, що працюють на газі, дровах чи електриці.  Перед покупкою треба з’ясувати, яка конструкція підійде до конкретного планування приміщень, який вид палива буде вигіднішим, чи є в будинку необхідні комунікації для проведення димаря або встановлення вентиляції. Наведені вимоги відрізняються для різних моделей опалювальних конструкцій.

Основні види камінів для дому

Каміни, які встановлюють для організації автономного тепла в будинку, можуть працювати на газі, електриці чи дровах. Більше про різні моделі можна дізнатися за цим посиланням. У статті розповімо все про дров’яні та газові топки.

• Каміни на дровах. За допомогою дров’яної топки організують автономне опалення та гаряче водопостачання всього будинку. Пристрій на дровах встановлюють як стаціонарне обладнання — воно прослужить щонайменше двадцять років. Конструкція не залежить від зовнішніх комунікацій: господар сам забезпечує паливом та регулює режим роботи. Простір біля каміна, у якому горить живий вогонь, — це затишок, тепло, відчуття дому.
• Каміни на газі. Прилад використовують як альтернативне джерело тепла. Газова топка обігріває весь будинок, а також залежно від моделі забезпечує гарячою водою. Є безліч варіантів камінів на газі, що відрізняються за стилем та способом встановлення. У закритих чи відкритих топках горить живе полум’я. Пристрій під’єднують до централізованої газової системи, а для цього потрібно отримати дозвіл контролювальних організацій.
• Електрокаміни. Прилад здатний обігріти одну кімнату та підтримувати в ній постійну температуру. Це зручно, коли недостатньо основного опалення. Є безліч моделей камінів на електриці: у сучасному стилі або, навпаки, схожих на дров’яне вогнище, що імітує горіння вогню і навіть потріскування полін. Для роботи пристрій підключають до електромережі. У цьому плані електрокамін автономним вважати не можна: немає електрики, — отже, немає й тепла.

Каміни на дровах: основні нюанси

Камін на дровах — складна конструкція, що потребує правильної установки та експлуатації за всіма вимогами. Від цього залежить працездатність приладу, а також його безпека для дому та довкілля. Далі в статті розглянемо основні складові частини камінної конструкції та принципи роботи, щоб уміти самостійно його обслуговувати, забезпечувати догляд за його деталями, робити чищення та регулювати.

Улаштування дров’яного каміна

Камінна топка складається з камери спалювання, димозбірника, зольника, колосників. До димозбірника приєднують труби для виведення диму з приміщення на вулицю. До каміна підводять систему водяного чи повітряного опалення.

• Камера спалювання. Це металевий контур, у якому згоряють дрова, а з нього отриманий жар потрапляє далі в систему опалення. Для збереження енергії камеру всередині облицьовують вогнетривким шамотом, який накопичує тепло і одночасно захищає метал від перегріву. У камері спалювання, залежно від моделі та способу встановлення, може бути одна скляна панель, дві, три чи всі чотири.
• Димозбірник. Металевий пристрій у формі конуса над топкою збирає дим і гази в димохід. За способом кріплення буває різний: кріпиться до стіни, труби або є частиною камери спалювання. Чим більший димозбірник, тим краще він виконує свою функцію. Димозбірник встановлюють вище вікна топки, щоб дим потрапляв безпосередньо в трубу димоходу.
• Колосники. Колосникові ґрати розташовані в нижній частині камери, через них повітря потрапляє в топку. Безпосередньо на колосниках, виготовлених із чавуну чи металевого профілю, горять дрова. Ґратчаста конструкція потрібна для того, щоб зола та тверді продукти горіння збиралися в зольнику.
• Зольник та шибер. У нижній частині каміна є спеціальний висувний короб або піддон, де збирається зола та тверді продукти горіння деревини. Крім того, зольник забезпечує приплив повітря в топку. Шибер — це рухлива або висувна заслінка, що повертається, яку встановлюють у топці або в димарі. З його допомогою регулюють тягу, тобто швидкість руху газів угору димарем.

Топка: матеріал і тип

Топки бувають чавунні або сталеві. Чавун — тепломісткий матеріал, що довго нагрівається, накопичує в собі жар, а потім повільно і рівномірно віддає його в приміщення. Сталь нагрівається і остигає швидко. Сталеві топки добре використовувати в заміських будинках або на дачах, коли кімнату потрібно терміново прогріти по приїзду, або навпаки — виїхати, тоді безпечно залишати прилад без нагляду. Для підвищення тепломісткості топки зі сталі обкладають жаростійкою керамікою, яка після того, як камін погасне, віддає рівномірно тепло.

Розрізняють відкриті та закриті топки. У закритих — вогонь горить за металевими або скляними дверцятами. Тепло акумулюється, і його можна перенаправляти до інших приміщень — так працюють пристрої з повітряним або водяним контуром. Відкриті топки використовують для обігріву однієї кімнати: у них є вільний доступ до живого полум’я, але за ККД вони поступаються закритим камінам.

Паливо та економічність пристрою

Для топки потрібні дрова листяних порід дерев: клена, вільхи, дуба, ясеня, бука, що повільно горять, дають сильний жар, не утворюють кіптяви. Хороші дрова повинні бути сухими, без домішок сміття, такі що вистояли щонайменше рік після заготівлі. Для постійного зберігання потрібне сухе місце, що провітрюється, а вже біля вогнища в житловому приміщенні поліна кладуть на декоративний дровник.
У топки хорошої якості ККД — 75%. Перед опалювальним сезоном, що триває від трьох до п’яти місяців, підраховують кількість палива та його вартість. На площу 100 м² знадобиться приблизно 10 кг дров на день. Показник залежить від якості палива, типу топки, інтенсивності роботи каміна.

Місце встановлення і монтаж

Різні види дров’яних камінів встановлюють на першому поверсі приватного будинку, а перед монтажем готують фундамент з вогнестійкого матеріалу — пристрій разом з облицюванням та декоруванням може важити до 500 кг. Слід враховувати, що ставити пристрій просто там, де зручно, не можна: враховують можливість підвести труби, встановити вентиляцію, забезпечити вільний доступ до вогню, а також важливий огляд на вогонь з будь-якої точки в кімнаті.

Пристінний або кутовий камін ставлять біля капітальної стіни, що межує із сусідніми приміщеннями. Розташування має бути таким, щоб перед людьми, які сидять біля вогню, не було коридору.

Камінну конструкцію не ставлять поруч з дверима та сходами, бо для нормальної роботи потрібна вентиляція, а не протяги. 

Потужність та обігрів приміщень

Камін підбирають за потужністю. Проєктне значення вказує виробник, але постійно експлуатувати прилад у такому режимі не рекомендується. Щоб правильно вибрати прилад для конкретного приміщення, використовують формулу: об’єм приміщень помножують на коефіцієнт 0,07 і отримують потрібну потужність. Якщо будинок недостатньо утеплений, до отриманої кількості додають 20%.  Можна підібрати потужність іншим способом: на 10 м² площі — 1 кВт. Важливо врахувати, що мінімальний обсяг приміщення, де можна ставити топку, має бути не менше ніж 40–45 м³. Для підвищення ККД топку оснащують додатковими функціями — технологією подвійного допалювання та тривалого горіння, які дають максимум продуктивності. Для організації тепла по всьому будинку встановлюють топки з повітряним чи водяним контуром. Від каміна в систему опалення надходить гаряча вода, або тепле повітря. Нагріту воду можна використовувати для господарських потреб у ванній або кухні.

Облицювання та дизайн

Вогнище в інтер’єрі буде центральним об’єктом. Облицювання та зовнішнє оформлення обирають з тим розрахунком, що вся конструкція стоятиме в будинку не менше двадцяти років. Обстава кімнати зміниться, а ось камін залишиться.
За стилем прилади бувають класичні з порталом, кантрі та рустик з обробкою з натурального каменю, модерн, хай-тек, мінімалістичні. Як облицювання використовують мармур, дерево, цеглу, черепашник. Особливий вид — кахельні або облицьовані кольоровою, білою, чорною керамічною плиткою.

Варіанти встановлення каміна в домі

Варіанти камінів у будинку відрізняються за способом встановлення. У закритому каміні може бути одна прозора панель, дві суміжні або протилежні, три або всі чотири. Конструкцію встановлюють у кутку, пристосовують до стіни, вбудовують у стіну, розташовують у центрі кімнати на підлозі, підвішують до стелі. Так звані тунельні топки монтують у стіну чи панель між двома кімнатами, тоді вогонь видно одразу у двох приміщеннях. Установка залежить від можливостей простору. Для невеликих кімнат підходять кутові каміни, які економлять місце та можуть передавати тепло одночасно на кілька суміжних приміщень.

Інші особливості дров’яних камінів

Який варіант вибрати — відкритий чи закритий камін — залежить, для чого його встановлюють у будинку. Пристрій, де вогонь горить за скляними або металевими дверцятами, не тільки краще опалює, але і є безпечнішим, оскільки менше ризиків займання від іскор. Для закритих камінів використовують жароміцне скло, яке витримує жорсткі умови експлуатації. Особливо це важливо, якщо в будинку є діти чи свійські тварини. Відкритий камін — це краса живого вогню, запах полін і теплий затишок. Біля вогнища облаштовують місце відпочинку, ставлять меблі та предмети декору — дровник, підставку для совка та кочерги. При встановленні враховують правила безпеки: не захаращують приміщення, не ставлять предмети меблів або декору ближче за півтора метра, використовують якісні дрова і не спалюють ніяке сміття у вогні.

Газовий камін: принади та недоліки

У газових камінах як паливо використовується природний газ, а в деяких моделях пропан у балонах, які можна заповнити на автомобільній заправці. У топках на газі горить живе полум’я. Для виведення продуктів горіння обладнують димар, а також організують вентиляцію для циркуляції повітря. За пристроєм на газі, на відміну від дров’яного, не доведеться стежити постійно: натисканням кнопки запускають весь механізм, встановлюють необхідну інтенсивність горіння — і отримують тепло, а також яскравий вогонь без іскор і сажі. 

Улаштування каміна на газі

Газова топка складається з пальника, паливника, облицьованого вогнестійким матеріалом, рефлектора, тобто відбивача теплової енергії, екрану, що розподіляє газ. Пальник декорують штучними дровами чи вугіллям.  Є кілька варіантів систем розпалювання газового каміна: за допомогою п’єзозапальнички, вбудованої в конструкцію топки; ґнотом-запальником, який горить постійно. У деяких конструкціях спочатку за допомогою п’єзоелемента спалахує гніт-запальник, потім система розпізнає горіння гнота і подає газ у пальник. Газові пальники бувають трьох видів: плоскі, що утворюють полум’я на всій поверхні основи топки; лінійні, розташовані за довжиною приладу; об’ємні для вертикальних камінів. Від типу пальника залежить модель та спосіб встановлення пристрою в приміщенні. Система автоматизована, тобто втручання людини мінімальне — достатньо запустити механізм натисканням кнопки. Деякі моделі керуються дистанційним пультом. Для контролю за роботою стежать датчики температури та тиску в газовій системі.

Топка: матеріал і тип

Більшість моделей газових камінів виготовляють зі сталі. Матеріал швидко нагрівається і також швидко остигає після вимкнення пальника. Топки бувають закриті та відкриті. Кількість скляних панелей різна: одна, дві суміжні чи протилежні, три чи всі чотири. У закритих топках вогонь горить за склом, тепло акумулюється, його можна перенаправляти в інші кімнати за системою опалення. У відкритих — є вільний доступ до живого вогню.

Паливо та економічність пристрою

Топка працює на одному з видів газу: природному із централізованої системи або на пропан-бутані в балонах. З видом палива слід визначитися перед покупкою, оскільки перейти на інший тип газу неможливо, виходячи з конструкції приладу. Камін потужністю тепловиділення від 7 до 12 кВт, який працює на обігрів, споживає газу до 500 гр/год. При використанні приладу в декоративному режимі тільки для живого вогню в приміщенні витрачається до 180 гр/год, за обсягом це стільки ж, скільки потрібно робочій конфорці на плиті. Витрати палива залежить від потужності пристрою, утеплення та ізоляції будинку, погодних умов, часу роботи пристрою, якості палива.

Місце встановлення і монтаж

Газові каміни можна встановлювати і в приватному будинку, і у квартирі, оскільки за вагою конструкція легша за пристрій на дровах. Вибираючи місця встановлення, враховують можливості безпечного підключення до газової магістралі. Усі роботи мають виконувати лише сертифіковані фахівці. Газ горить без диму та кіптяви, але продукти горіння потрібно виводити з приміщення, тому необхідно приєднати димар з виходом на вулицю. У багатоквартирних будинках газові каміни монтують на верхніх поверхах, де є димові шахти. Прилад ставлять так, щоб огляд на вогонь був максимальним з будь-якої точки в кімнаті. Пристінні та кутові моделі встановлюють біля капітальної стіни. Циркуляцію повітря має забезпечувати вентиляція, а не протяги, тому каміни не монтують поруч зі сходами чи біля входу до кімнати.

Потужність та обігрів приміщень

Ефективність приладу розраховують, виходячи з потреби 1 кВт потужності на 10 м². Ще один спосіб отримати оптимальний показник для конкретного приміщення можна за формулою: об’єм приміщень помножити на коефіцієнт 0,07. Якщо будинок недостатньо утеплений, до отриманої кількості додають 20%. Закритий газовий камін з повітряним контуром, навіть невеликий за розміром, у різних моделях має потужність від 77,2 до 82,0%. Цього достатньо для обігріву приміщень площею до 160 м² за умови гарної теплоізоляції та утеплення будинку. Але важливо враховувати, що температура горіння газу менша, ніж дров, і для забезпечення теплом великих будинків однієї газової топки буде недостатньо. Середня витрата природного газу на місяць для будинку на 100 м2 буде 435,9 м3.

Облицювання і дизайн

Дизайн газових камінів різноманітний, бо пристрій у порівнянні з дров’яною топкою простіший, легший за вагою, додаткового устаткування йому не потрібно. Конструкція легко вписується в сучасний інтер’єр будинку чи квартири. Зовнішнє оформлення підбирають під загальний інтер’єр. Як би не змінювалася обстава в кімнаті, камін диктуватиме стиль та декорування всього приміщення: класика з порталом та колонами, мінімалізм без декору, кантрі, рустик, модерн, прованс, хай-тек. Для кожного стилю підбирають облицювання та оздоблення з негорючих матеріалів — натурального каменю, цегли, черепашнику, а також керамічної плитки або кахлю, мармуру, металу, у бюджетних варіантах — гіпсокартон. Є моделі, для яких облицювання не потрібне, наприклад, острівні та підвісні конструкції. 

Варіанти установки каміна в домі

• Газовий камін у будинку чи квартирі встановлюють різними способами, але потрібно зважити можливості підключення до системи газопроводу.
• Вбудовані. Місце для топок, що вбудовують у капітальну стіну, проєктують заздалегідь. Навколо закритої або відкритої топки роблять конвекційний короб з ізоляцією, а потім прикрашають залежно від стилю приміщення. Таке рішення економить місце в кімнаті. Панорамні каміни з двома протилежними стінками вбудовують у фальш-панелі, опуклі кути, стіни між кімнатами, тоді вогонь видно одразу у двох приміщеннях чи зонах однієї великої кімнати.
• Пристінні. Топку розташовують в окремому коробі, який встановлюють впритул у центрі стіни. Подібні каміни роблять у сучасному чи класичному стилі з порталом, які прикрашають натуральними вогнестійкими матеріалами. Роблять полиці для декоративних дрібниць, біля вогню облаштовують зону відпочинку з м’якими меблями та невеликим столом.
• Кутові. Топки встановлюють у кутку, який вважається «мертвою зоною» — місце тут порожнє, адже меблі ставити незручно. Камін подібної конструкції обігріває одночасно дві суміжні стіни. За стилем кутові топки бувають сучасні чи класичні з порталом, рустикальні, кантрі.
• Підвісні. Інноваційні моделі монтують до стелі, між підлогою та каміном залишається простір. За стилем — сучасні, модерн, хай-тек. Найкраща топка для каміна — головний елемент дизайну, і вся обстава кімнати, розставлення меблів та декору будуть йому підкорятися. Підвісні топки підходять для невеликих віталень, бо економлять простір і не захаращують корисну площу.
• Острівні. Їх ставлять на підлогу в центрі кімнати, тоді вогонь видно з різних боків. Подібні топки бувають відкриті та закриті, а за стилем — сучасні, хай-тек, рустик, модерн, за формою — циліндричні, квадратні. Острівні, або окремі, каміни використовують для зонування великих кімнат.

Інші особливості

Важливо знати, що для встановлення газового каміна необхідно отримати дозвіл відповідних органів контролю. Пристрій залежить від загальної магістралі газопостачання, і це враховують під час вибору схеми встановлення та підключення. План та монтаж конструкції повинні робити лише фахівці. Обов’язково передбачають вентиляцію, забезпечують приплив свіжого повітря до приміщення. Газові каміни відрізняються екологічністю, оскільки вогонь у них горить без диму та іскор, шкідливих речовин у довкілля викидається менше. Стекла закритих топок довго залишаються чистими, без кіптяви та золи.

Головні відмінності газового і дров’яного камінів

Дров’яне вогнище — джерело живого вогню та особливої атмосфери з потріскуванням полін та затишним теплом. Це капітальна конструкція, яку встановлюють у приватному будинку чи на дачі. З його допомогою організують автономне опалення та забезпечення гарячою водою. Для роботи топці потрібна участь людини: треба підкладати дрова, стежити за режимом горіння, регулювати інтенсивність. Необхідно заздалегідь заготовляти паливо та забезпечити місце для його зберігання.  Газові каміни монтують як у будинках, так і у квартирах, але для монтажу потрібне газове розведення та дозвіл на підключення. Пристрій легший за вагою, ніж його дров’яний «брат» і менш трудомісткий у монтажі, але також здатний забезпечити теплом весь будинок. Прилад умикається натисканням кнопки, і для роботи йому не треба постійна увага та контроль. У топці горить живе полум’я без кіптяви та іскор. Моделей установок безліч — від hi-tech до класики з порталом.